Поздравь или разыграй!

Get Adobe Flash player

30 сентября 2009 г.

"А чому?" Мініатюра


Репертуар для театру мініатюр

Віктор Муравйов

А чому?..

1. Микола! А давай пограємося?
2. Мені нема коли.
1. А чому нема коли?
2. Бо я зайнятий.
1. Ніхто не хоче зі мною гратися. Ви мене не любите!
2. Та любимо ми тебе. Тільки не заважай.
1. А чому мами немає?
2. Мама бігає.
1. А за ким вона бігає?
2. Ні за ким вона не бігає.
1. А від кого вона бігає?
2. Ні від кого вона не бігає. Просто так бігає.
1. А чому вона просто так бігає?
2. Щоб бути здоровою і красивою. І щоб тебе ще дужче любити.
1. А чому татка немає?
2. Він теж бігає. Щоб стати сильним і мати міцні м’язи.
1. І щоб мене дужче любити?
2. Так.
1. А чому у тебе такі великі м’язи (тицьнула пальчиком в живіт)
2. То не м’язи.
1. А чому то не м’язи?
2. Тому що я мало рухався.
1. А чому ти мало рухався?
2. Тому що я пишу реферата.
1. А чому ти пишешь реферата?
2. Тому що моя вчителька Ганна Іванівна доручила мені його написати.
1. А коли напишешь, що будешь робити?
2. Буду його захищати.
1. А чому його треба захищати? Щоб не побили?
2. Щоб довести його цінність і переконати всіх, що рух – це основа життя.
1. А чому рух - це основа життя?
2. Тому що це тема мого реферату.
1. А чому це тема твого реферату?
2. Тому що живе тільки те, що рухається.
1. А чому ти живешь, хоч не рухаєшся й тільки сидишь?
2. Я рухаюсь, але не дуже помітно.
1. А чому не дуже помітно?
2. Бо не побіжу ж я й справді по вулиці.
1. А чому ти не побіжишь справді по вулиці?
2. Бо моя вчителька Ганна Іванівна не бігає.
1. А чому твоя вчителька Ганна Іванівна не бігає?
2. Бо вона поважна людина. А може, соромиться…
1. А чому соромиться? Вона без штанців, так?
2. Не може бути вчителька без штанців! Ганна Іванівна не бігає тому, що не знає, що подумають про неї учні, коли дізнаються, що вона бігає, а я не бігаю тому, що не знаю, що про мене подумає Ганна Іванівна, коли дізнається, що я бігаю. А знати я мушу, бо вона моя вчителька. Та й не всі ж бігають…
1. А чому мама бігає?
2. Я ж тобі вже казав: щоб бути здоровою і красивою. І щоб тебе ще дужче любити.
1. А чому ти не хочешь мене дужче любити, ти ж мій братик?
2. Я хочу тебе дужче любити.
1. А чому ж ти не бігаєшь, щоб ще дужче мене любити?
2. Тому що я пишу реферата про те, що рух, це основа життя.
1. А чому…
2. Все більше не можу… Я побіг.
1. Ура!!! Микола мене ще дужче любити буде!!!

29 сентября 2009 г.

ПСИХИ. Гумористична сценка


Репертуар для театру мініатюр

А.Трушкін

"ПСИХИ"
1. Лікарю,можна?
2. Можно. Та чи потрібно?
1. Всі до психіатра і я до психіатра.
2. Правильно, краще зразу дізнатись, що ти псих. Зараз, хвора, більше з-за грошей з розуму зходять.
1. Ось і погано, лікарю! Тільки що я знайшла гроши.
2. Багато?
1. Мішок.
2. Мішок?! В и не хвилюйтесь, будь ласка.
1. Я не хвилююсь, лікарю. Ви тільки мене за руки не тримайте. Мішок такий лежить з сотнями, , при них ні адреси, ні посвідчення. Гроші нічейні...Гора такенна доларів...
2. Доларів?
1. Лікарю, ви мені гудзика відірвали. Так-так, доларів. Ні адреси, ні свдоцтва. Нічейні. Ну, думаю...
2. Стоп! Я відгадаю, як психіатр... Ну, думаю, собі візьму?!!
1. Не правильно, лікарю, не вгадали. Ну, думаю, може повернеться хто, почекаю. Два дні чекав- нікого.
2. Два дні?
1. Так.
2. Ви головою об що б'єтесь?
1. Ні об що!
2. А випадково?
1. Тобто ви спочатку запитали, чи не б'юся навмисно?
2. Так.
1. Ні, я і випадково не билася ніколи.
2. Цікаво як! Що ж таке?.. П'єте багато?
1. Води?
2. Горілки.
1. Ні грама.
2. А що ви п'єте?
1. У нас джерельце, лікарю, біля самого будинку. Ми з джерельця п'ємо.
2. Дивно! А при повному місяці на дах не тягне?
1. Ні, а що там, лікарю, на даху?
2. Нічого , так запитав, до слова. Отже, два дні чекали- нікого.
1. Нікого! Ну що ж, думаю, тоді...
2. Стоп! Відгадаю: "Ну що ж, думаю, тоді...собі візьму!"
1. Не правильно, лікарю. Думаю. В міліцію. Піду. Прийшов, питаю:"Ніхто не
звертався відносно грошей?" Вони кажуть:" Ні, відносно грошей давно вже ніхто не звертався. Я тоді в ощадбанк, може вони фальшиві, ось ніхто і не звертався.
2. Вірно, хвора. Розумниця. Молодець.! Дуже добре розсудили. А скажіть, ви падали з кобили?
1. З якої?
2. З будь-якої.
1. Ніколи.
2. Ну і чудово. Епілептиків в роду багато?
1. Нема.
2. А були?
1. Не було.
2. Епілептиків?!
1. Ні, не було.
2. Ну як же?
1. Правда, не було.
2. Не було, поки ще. Відмінно. А скажіть мені щіро, як жінка жінці, що ви відчуваєте, коли беретесь голою рукою за оголений електричний дріт?
1. Нічого, лікарю, не відчуваю.
2. Нічого не відчуваєте?.. От і чудово, а то я вже сама , майже, з розуму не зійшла. Ніколи нічого не відчуваєте...
1. Ніколи, лікарю. А ніколи і не бралася за оголений електрічний дріт.
2. Жаль. В ощадбанку що сказали?
1. Сказали, долари справжні. Я вийшла від них, думаю:" Ну , ось тепер вже..."
2. Стоп! Останній раз відгадую.
1. Зараз, мабуть, відгадаєте, лікарю.
2. "Ну, ось, зараз вже , думаю, - собі візьму!"
1. Як же собі? Вони ж чужі...Ну що, лікарю, нормальна я людина?
2. Гроші де?
1. Я їх викинула. Спершу вам несла... Потім згадала.." Від грошей одне нещастя" і викинула їх біля поліклініки... Куди ж ви, лікарю? Раз - і нема її. Швидко так...головне через вікно з восьмого поверху... Ну піду подивлюся...

Переклад українською Тетяна Кондратенко.
З репертуару Народного аматорського колективу Театру мініатюр Обухівського РЦКіД (Київська область, Україна)

ПОКУСАНИЙ. Гумористична сценка

Репертуар для театру мініатюр, або клоунів

ПОКУСАНИЙ

За інтермедією Віктора Ардова.
(Адаптовано для дітей-виконавців)

Кабінет шкільного лікаря.
Люда: Ніна Миколаївна, до Вас можна? Ой, немає Ніни Миколаївни. А що ж
робити, мені так потрібна довідка про щеплення. От була би я зараз
лікарем, сама б собі довідку виписала. А що, можна спробувати. (Одягає
халат, шапочку, окуляри) Ну що, схожа я на лікаря?
Андрій: Ніна Миколаївна, до Вас…
Люда: ( до себе) Андрій прийшов? Зараз з мене сміятися буде.
Андрій: А де Ніна Миколаївна?
Люда: Вона… у відпусці.
Андрій: А Ви хто?
Люда: Я… практикантка з медучилища.
Андрій: Десь я Вас раніше бачив?
Люда: Мене завжди з кимось плутають. Можливо ти мене приймаєш за
мою молодшу сестру?
Андрій: Можливо. Тут у мене до Вас таке питання…
Люда: Ну…
Андрій: Що ну?
Люда: Яке питання?
Андрій: Та пішов я вчора, розумієте, у гості…
Люда: Ну…
Андрій: А там цуценя є… Такий собі бобик.
Люда: Ну… Що ж він - покусав тебе?
Андрій: Ну…
Люда: Що ну?
Андрій: Покусав. А як ви здогадалися?
Люда: Ну, якщо ти до нас прийшов, то тебе собака …
Андрій: Ні. Я кажу - цуценя. Отаке - сантиметрів із 10. Ну що він мені міг
заподіяти? А мене ж мати з дому вигнала, каже: "Без щеплення не
повертайся, я через тебе казитися не бажаю." Це у Вас прищеплюють?
Люда: У нас. Заповнимо форму номер…(до себе) Яку ж форму заповнить. Та
хай буде ця. (до Андрія) Форму номер 28.
Андрій: Це все треба заповнити?! Я ж на урок спізнюся!
Люда: Покусаний, підійдіть ближче.
Андрій: Як Ви мене назвали?
Люда: Покусаний. А хто ж ти тепер? Твоє призвище, покусаний?
Андрій: Бобков.
Люда: А покусав тебе хто?
Андрій: Бобик.
Люда: Що ж ви з ним - родичі чи однофамільці?
Андрій: Я ж людина.
Люда: Я сама бачу, хто людина, а хто вже ні. Де працюєш, покусаний?
Андрій: Я не покусаний, я школяр.
Люда: Так, де ти навчаєшся, покусаний школяр?
Андрій: У міської загальноосвітньої школі першого - третього ступенів імені
академіка Вернадського № 5.
Люда: Як ти сказав?
Андрій: У міської загальноосвітньої школі першого - третього ступенів імені
академіка Вернадського № 5.
Люда: Яких ступенів?
Андрій: Першого - третього ступенів.
Люда: Якого академіка?
Андрій: Академіка Вернадського.
Люда: Я жодного слова не розумію.
Андрій: Так що ж Ви весь час пишете?
Люда: Не твоє діло. Відповідай на запитання: Тебе до цього випадку
коли-небудь кусали?
Андрій: Припустимо, кусали.
Люда: Що значить, припустимо?
Андрій: Значить, кусали.
Люда: Так і кажіть, що кусали.
Андрій: Я і кажу - кусали.
Люда: Ні, ти сказав: припустимо…
Андрій: Кусали!!!
Люда: Хто персонально тебе кусав?
Андрій: Що значить персонально?
Люда: Значить… особисто.
Андрій: Так персонально, чи особисто?
Люда: Хто тебе кусав?!
Андрій: Персонально і особисто мене кусали блощиці.
Люда: Я тебе питаю: ссавці тебе кусали?
Андрій: Ссавці досі не кусали.
Люда: Сестра у тебе є?
Андрій: Нема.
Люда: А брат?
Андрій: Що "а брат"?
Люда: А брат є?
Андрій: І абрата нема.
Люда: Їх кусали коли-небудь?
Андрій: Ні.
Люда: Скільки разів?
Андрій: Що скільки разів?
Люда: Не кусали.
Андрій: Вісім.
Люда: Вісім… Покусаний, що ти мені відповідаєш?
Андрій: Що Ви питаєте, то і відповідаю.
Люда: Я особисто, тобто, персонально нічого тебе не питаю. Це питання №37
Форми № 28. Повторюю: Їх коли-небудь кусали?
Андрій: Кого їх?
Люда: Сестру і… абрата?
Андрій: Як же їх могли кусати, коли їх нема.
Люда: Покусаний, якщо ти будеш галасувати, я викличу санітарів і тобі
зв'яжуть руки та ноги. Відповідай на запитання: Яка тварина тебе
покусала?
Андрій: Та я вже сказав: цуценя.
Люда: Такої тварини ми офіційно не знаємо.
Андрій: Ну, собача дитина.
Люда: Що це значить, собача дитина?
Андрій: Ну, сучій син.
Люда: Покусаний, у нас не можна говорити непристойні слова.
Андрій і Люда говорять одночасно:
Люда: Я тебе попередила: якщо ти будеш галасувати, я викличу
санітарів і тобі зв'яжуть руки та ноги.
Андрій: А я і не кажу непристойних слів, я прийшов до Вас зробити
Щеплення.
Андрій: Собака!
Люда: Хто собака? Я - собака?
Андрій: Покусав мене собака.
Люда: Так і кажи, що собака.
Андрій: А я так і кажу: собака!
Люда: Ні, ти казав…
Андрій: Собака!!!
Люда: Самець чи самка?
Андрій: У-у-у! Кобель!!!
Люда: Покусаний, я тебе попередила, у нас не можна…
Андрій: Сама ти покусана.
Люда: Ні. Я тут уже десять хвилин знаходжуся і ще жодного разу не
покусана!
Андрій: Значить, зараз будеш! (Знімає з Люди окуляри) Люда?! Це ти? І ти наді
мною знущалася? Покусаю!!!
Люда кричить і вибігає. Андрій хватає стілець і з криком "Покусаю" біжить за нею.
З репертуару Народного аматорського колективу Театру мініатюр Обухівського РЦКіД (Київська область, Україна)
На фото: учасники Театру мініатюр - виконавці інтермедії Людмила Медвідчук та Сергій Арделян (Україна, Київська область)






Фото зроблені пад час виступу на концерті, присвяченому 8 Березня у 2009 р.

Лист. Інтермедія, гумористична сценка


Репертуар для театру мініатюр або клоунів


Інтермедія.
Виконують двоє ведучих або клоунів.

Лист


2. Здоров,_________________. Ти куди зібрався?
1. Від'їжджаю.
2. Далеко?
1. У Жмерінку.
2. Невже? Це так вчасно! А я хотів туди відправити листа (подає лист)
Слухай,______________, передай, будь ласка, його моєму дядечку.
1. Добре, передам


Партнери розходяться.

2. Так буде вірніше. Бо на пошті лист може загубитися.
1._______________, зачекай!
2.Що таке?
1.А як бути, якщо дядечка не буде вдома?
2. Якщо дядечка не буде вдома, віддаси листа тітці.
1.(киває,йде,зупеняється)
1. Слухай, а якщо і тітки не буде вдома?
2.(роздратовано) Тоді передаси його сестрі.
1.(нудно) А якщо не буде сестри?
2.(ще більш роздратовано) Віддаси тоді лист молодшому братику.
1. А якщо і його не буде вдома?
2.(гнівається) Залиш листа сусідці!

(Знов розходяться, 2 витирає хустинкою чоло)

1. А якщо і сусідки вдома не буде?
2. (підскакує, підбігає) Якщо сусідки не буде вдома, візьмеш лист (вириває конверт), порвеш на шматочки і викинеш до біса (кидає папірці на підлогу) Зрозуміло?
1.(примирливо) Зрозумів.
2. (втомлено) Нарешті зрозумів! Спасибі тобі, дорогенький. Бувай здоровий.

(Тиснуть один одному руки і розходяться)


Джерело http://veselun.info/

ДРУГ ТВАРИН. Інтермедія


Репертуар для театру мініатюр.


ДРУГ ТВАРИН


Інтермедія.
Виконують двоє ведучих або клоунів.

На сцену виходить 1. У нього - собачка.
Назустріч іде 2.
2. ___(ім'я)________, це твоя собака?
1. Моя
2. (Агресивно) Твоя? А чому без повідка? А чому без намордника?
1. Так вона...
2.Що вона?! Можливо вона кусається? Можливо вона кидається?!
1. Та що ти!..
2. Я - нічого, а ти що? Собак потрібно прогулювати за містом! Викликав таксі, відвіз, погуляв, привіз!
1. Ти жартуєш?
2. Які тут жарти з собакою?! Навколо діти, літні люди... А може вона скажена?! Може вона мені штани порве, або ногу відкусить? Раптом вона зараз на мене кинеться?! Я тобі кинусь! Я тебе вкушу! Я тебе розірву! Я тебе сам... Я тебе... Гав! Гав! Гав!
( Опускається , лає, наступає)
1. Пішли, Папай, а то він зараз нас з тобою покусає.
(Виходять. 2 біжить за ними і лає)
Джерело: http://veselun.info/

Сценарій урочистої програми до Дня учителя



«Зі святом, дорогі вчителі»

Сценарій святкової програми, присвяченої Дню учителя

(Це проста заготовка, яку можна пристосувати до будь-яких можливостей та вимог. В ній передбачені урочисті моменти свята – Гімн України, виступи гостей, нагородження - та концертна програма з використанням різноманітних номерів у виконанні дітей та дорослих артистів)

У святково прикрашеному залі збираються гості.
Звучать фанфари (позивні).
Завіса відкривається.
Дитячий хореографічний колектив виконує танець «Привітальний», або виконується будь-який яскравий номер у виконанні дітей.

На сцену виходять ведучі.

1. Доброго дня, шановні друзі!

2. Вітаємо всіх!

1. Жовтень дарує нам тепле і радісне свято - День учителя.

2. Є вчителі, яких не забуваємо,
Вони лишають у душі глибокий слід,
Їх мудрістю дітей своїх навчаємо,
Самі мудріємо через багато літ

1. Спасибі вам, мої учителі,
Що ви були і є в моїй душі -
Такі ласкаві, як осінні квіти.
Ми любим вас, ми – ваші учні й діти

2. Саме таким – люблячим, терпеливим, добрим і
справедливим і присвячується сьогоднішнє свято

1. Урочиста частина, присвячена Дню учителя,
оголошується відкритою.


Звучить Гімн України.

1. Гостей дорогих ми стрічаємо щиро,
Стрічаємо радо, любов’ю і миром!

2. На нашому святі присутні гості:_______________________________
Ведучі оголошують гостей, присутніх у залі.

1. Слово для привітання надається ___________________________
_______________________________________________________

Звучать привітання та відбувається нагородження кращих вчителів.


1. До вчителя ідуть зі своїми болями і радощами,
черпають сили для підкорення нових висот,
бо він заглядає у минуле, живе у сьогоденні,
прокладає місток у майбутнє.
2. Вам, шановні вчителі, присвячується наш
святковий концерт, який відкривають
_________________________________________________


Святковий КОНЦЕРТ
Вірші для використання у концерті:

Учителю, твої уроки -
То став любові і вогню.
Ти віддаєш жертовно роки
Без упереджень і жалю.

Не думаєш, що будеш мати,
Яка відплата за твій труд.
Стаєш, як друг, як батько, мати –
Безцінний скарб береш до рук.

До тебе йдуть у мріях діти –
Згораєш в буднях, як Ікар,
Навчиш страждати і любити,
І в них розкриєш Божий Дар.

Сьогодні – свято! Посміхайся вчитель -
Для тебе осінь у танку.
Ти найщасливіший – зізнайся:
Хто ще пізнав любов таку

Між номерами можна використовувати такі підводки:

1. Любі, дорогі наші вчителі! Земний уклін вам, невтомні трудівники і терпеливі вихователі.
2. Знайте, що всі ваші учні, де б вони не були, люблять вас і несуть у своїх серцях золотий засів, який ви засівали своїми руками день у день, з року в рік.
1. Добра вам, щастя, слухняних учнів і сонячних днів.
2. Частинку сонечка вам дарують _____________________________________



Наприкінці концертної програми:

ФІНАЛ.

Учитель – це порадник наш і друг,
Надія, що завжди із нами.
Давайте ж зробимо широкий круг
І звернемось з найкращими словами.

Нехай подовше квітнуть
Вчительські літа.
Хай Українська розбудується держава.
Хай прикрашає усмішка вуста
А праця принесе вам славу.

Ваше слово – мудрість України,
Пісня ваша – доля трударя.
Кетягом червоної калини
Вам за це вклоняється земля.

Далі - яскравий номер, наприкінці якого на сцену виходять всі учасники концерту. Можлива якась загальна постановка – загальний танець або синхронні рухи учасників, які тримають кетяги калини або яскраві стрічки, квіти, повітряні кульки, тощо.
Лунають оплески.

Ведучі:
1. На цьому наша святкова програма завершується
2. Дякуємо вам за те, що ви у нас є.
Разом: Бажаємо вам всього найкращого

11 сентября 2009 г.

Анна Лимар. "Відірватись від землі"



Анна Лимар - молода співачка з України. З самого дитинства Аня вчиться вокалу у педагога Ірини Васильченко, відвідує заняття у вокальній студії "Джайв" Обухівського районного центру культури (Україна, Київська область)
У Анни сильний голос, оригінальний, яскравий тембр, вона має приємну зовнішность та вміє передати глядачеві свої почуття. Все це робить кожний виступ цієї молодої артистки подією для її глядачів та шанувальників.
Ми будемо слідкувати за творчим зростом Анни та її друзів - партнерів по вокальній студії, своєчасно повідомляти про вокальні новини.

Більше інформації про вокальну студію: http://veselun.info/vokalnaya_studiya.html

ПРО ПТАШКУ. Гумористичний расказ


Репертуар для театру мініатюр
Віктор Коклюшкін
Переклад українською - Тетяна Кондратенко

ПРО ПТАШКУ
Расказ
Минулої зими важко довелося нашим пернатим друзям.Одна маленька пташечка, перелітаючи з гілки на карниз, не втрималась і впала на тротуар.
Мешканець будинку номер 7 Козюленко К.П. побачив це у вікно. Не вагаючись він кинувся на допомогу.
Песионер Голопупенко К.С., який трапився йому на сходах, потім розповідав у лікарні лікарю, що теж поспішав на допомогу пташці, та не встиг розминутися з Козюленком К.П., а поверх був восьмий...
Коли Козюленко К.П. вискочив на вулицю, пташки вже не було. Її підібрав таксист Моторний Павло петрович, який для цього навмисно висадив пасажирів, хоча ті й поспішали на вокзал.
В дорозі пташка захотіла пити. Автофургон "Молоко" (водій Сметана О.І.) змінив маршрут слідування "Молокозавод - магазин "Дієта" і на розі Померанчової вулиці та Ленінського тупику (а) наздогнав таксі з пташечкою, наїхавши на кіоск "Морозиво".
Адміністрація магазину "Дієта" позитивно оцінила вчинок водія. Молоко, що прокисло, було прийнято, як нормальне і в той же день реалізоване населенню.
Тим часом пташці ставало дедалі гірше, потрібна була термінова медична допомога: камфора, вакцина, йод, антибіотики, добре слово.
Головний лікар центральної лікарні Вано Габріельович Саакян все своє життя присвятив лікуванню хворих. Та це випадок особливий - пташка!
Через супутник зв'язку він зв'язався з академиком Пільбау. Консультація тривала кілька годин і коштувала у доларах стільки ж , скільки коштує супутник.
"Терміново потрібна кров" - вирішили вони.
Сто двадцять сім добровільних донорів направили організації та підприємства міста!
Грошове пожертвування в сумі трьохсот двадцяти восьми гривень надіслав з селища Балико-Щуківка Юхим Петрович Карась. Він писав, що в дитинстві мав пташечку, і саме в пам'ять пронеї надсилає гроші, для чого продав ліжко, стіл, шафу, стільці, а також зимовий та літній одяг дружини.
Було отримано пожертвування і від учнів однієї з середніх шкіл міста Голопупенська. "Ми, голопупенці, - з гордістю писали вони,- надсилаємо для забезпечення здоров'я пернатого друга тридцять одну гривню 46 копійок, які отримали, здавши в макулатуру наші підручники з зоології, ботаніки, географії. Якщо потрібно, напишить нам. І ми здамо з фізики, хімії та математики!" Тим часом в центральній лікарні вже було все готове до операції: виписані хворі, зупинена електростанція, яка постачала енергію місту, і , як запасна, підключена до лікарні.
Люди робили все, що могли. Радіо повідомило про циклон, що насувається, та війська протиповітряної оборони...
Операція тривала всю ніч. Місто не спало, хоча й не було світла. Вранці, коли перші промені сонця, що сходило, освітили притихле місто, професор Саакян, знявши марлеву пов'язку , сказав:"Буде жити" і знепритомнів.
Так закінчилась ця воїстину дивовижна історія. Пташка була доставлена в окрему палату на першому поверсі, де й була незабаром з'їдена кішкою. Як встановило слідство, кіт Барсик, він же Мурзик, він же Васька, 1993 року народження, уроженець підвалу будинку номер п'ять , проник у відкрите вікно з метою власної наживи. За що й був залишений без вечері.
Ось і усе.
Джерело: http://veselun.info/
© При использовании материала с сайта "Подаруй дітям свято. Школа Бабусі-Ягусі" обязательна активная ссылка http://svyatkuyemo.blogspot.com/